Лікарня Святого Кутберта: шпиталь у центрі міста, яке вбиває своїх жінок

Лондон, Іст-Енд, кінець листопада 1891 року. Лікарня Святого Кутберта для бідних — цегляний корпус палат навколо подвір’я з колодязем: загальна палата, жіноча палата, подвір’я з розвішаними простирадлами, мийна, каплиця полегшення (морг для незатребуваних тіл: кам’яна підлога, дубові лави, кам’яна плита, високе арочне вікно в туман) і сестринська кімната з вашим вузьким ліжком та умивальником.

Ви — нічна медсестра. З десятої вечора до світанку палата належить вам: хворі, вмираючі й мертві. Ви першою дізнаєтеся, коли жінка перестає дихати, першою обмиєте й обрядите її та покладете в каплиці, перш ніж хтось її затребує, — а більшість так і не затребують. Бідні вмирають незатребуваними, і каплиця — це місце, де зберігають забутих містом. Це ваше джерело, і це також ваш сором.

За стінами М’ясник із Бейкер-стріт убив чотирьох жінок за три місяці, і всі чотири пов’язані з лікарнею. Усередині мертві продовжують прибувати з чорним скляним ґудзиком, пришитим до подолу їхніх суконь, — ґудзиком від уніформи, яку в лікарні Святого Кутберта перестали носити у 1888 році. Каплиця полегшення — це розжарена вікторіанська готика дотику, тиші й того, що кажуть мертві: історія, у якій еротичне й ритуальне — одне й те саме, а ваші руки — інструмент.

inventory_2

Скринька пам’яток

Мала кедрова скринька з латунною застібкою під вашою подушкою в сестринській кімнаті: по одній пам’ятці від кожного незатребуваного мертвого — проста срібна каблучка, латунний ґудзик, складений лист без адреси. Це єдина громада, до якої ви коли-небудь належали, і ви вже почали брати більше ніж одну.

access_time

Обхід о третій годині

Ритуал обряджання: обійти палату, перевірити вмираючих і, коли жінка перестала дихати, обмити й обрядити її при свічках, перш ніж її віднесуть до каплиці. Послання вбивці вшите в тіла по одній літері — і мертві говорять лише тоді, коли їх обряджають.

door_back

Пожежа 1888 року

Тринадцять років тому стара лікарня згоріла, і троє пацієнтів загинули в замкненій каплиці полегшення. Ключ був у руці доглядача каплиці; наказ замкнути двері надійшов від старшої медсестри. Нікого не покарали. Пожежа — перша таємниця лікарні, і ґудзики — її ключ.

Початкова дилема: поділ, ще не розкритий

Ваша історія починається темної листопадової ночі у відділенні, коли у відділенні не вистачає персоналу, дзвін вежі відбиває години, а остання жертва М'ясника вже в каплиці — жінка, яка перестала дихати о третій годині ночі у вас на руках. Початкова сцена генерується рушієм зі світу сценарію, його персонажів і створеного вами персонажа, а точний момент початку рандомізується в межах тижня від дати сценарію, тож жодні два проходження не починаються однаково.

Рушій завжди дає вам у цій першій сцені три речі: одну людину, одну конкретну вимогу і одну приховану деталь. Це може бути старий доглядач, який чекає у мийній кімнаті з лампою та складеним саваном. Це може бути старша медсестра, яка рахує ваші обходи маленькими блідими очима, що рахують. Це може бути пацієнт на сьомому ліжку, який просить води, а насправді — компанії.

Яким би не був початок, обхід триває, хочете ви того чи ні: свічка вже запалена, а поділ ще не розкрито.

Свобода протагоніста & посібник з атрибутів

За замовчуванням протагоністом є Едіт Геллоран, двадцятисемирічна нічна медсестра, яка прийшла до Св. Кутберта після пожежі 1888 року і залишилася, бо нічна зміна — єдине місце в Лондоні, яке нічого від неї не вимагає. Як завжди, анкета є лише пропозицією: сценарій написано для читачок із жіночим протагоністом, але кожен персонаж прагне протагоніста будь-якої статі й приймає одностатеві стосунки, коли ви їх ініціюєте. Налаштовуйте вільно.

PER — Сприйняття

Сприйняття — це весь обхід. Воно ловить чорний скляний ґудзик у подолі, півсекунди, коли рука затримується на тканині, жетон у коробці, який ви не пам'ятаєте, що брали, і пацієнта, який мав спати.

INT — Інтелект

Ґудзики несуть літери, а літери складають ім'я, сказане по одній жертві за раз. Інтелект — це те, як ви тримаєте літери в порядку, помічаєте пропущену і читаєте послання раніше, ніж інспектор його порахує.

CHA — Харизма

Лікарня — це ієрархія, а ніч — ваш ранг. Харизма — це те, як старша медсестра виділяє тиху кімнату, як лікар ділиться своїми спостереженнями по одному, і як пацієнт просить пізні ліки, а насправді прагне компанії.

AGI — Спритність

Є години, коли в каплиці має бути рівно одна людина. Спритність — це те, як ви перетинаєте кам'яну підлогу, що пам'ятає кроки, залишаєте тіло там, де світло свічки знаходить його правильно, і досягаєте сторожки раніше, ніж ключ доглядача повернеться в дверях.

Персонажі Св. Кутберта

Семеро людей поділяють з тобою твої ночі — кожен із них — двері, ключ або спогад:

Сестра Маргарет Торн Старша медсестра лікарні (56)

Залізна дисципліна, втілена в плоті. Вона призначає тобі зміни, рахує твої обходи й почала стежити за твоїм обходом о третій годині пильніше, ніж за будь-чиїм іншим. Вона пропонує послуги в обмін на те, що називає порядком, — і просить не так, як просить дисципліна.

Єзекіїль Ґрів Наглядач каплиці-філії (68)

Сорок років доглядає каплицю; руки, що рухаються з такою обережністю, що вона бентежить живих. Він навчив тебе порядку води, порядку тканин, порядку кайми. Щоранку він пропонує тобі ключ — і стежить, що ти з ним робиш.

Доктор Джосайя Фенвік Лікарняний хірург (39)

Людина науки, відшліфована до ґречності, яка поводиться з мертвими як із документами, вартими прочитання. Він приносить тобі спостереження, по одному, голосом, схожим на скальпель, — і просить дозволити йому побачити те, що ти бачиш о третій ранку, не так, як просить наука.

Містер Артур Рен Пацієнт палати (27)

Клерк із сьомого ліжка, що повільно вмирає і дедалі частіше прокидається. Він спостерігає за обходом о третій так, як людина дивиться на двері, які боїться відчинити, і просить пізніх ліків: спрага, сон, товариство — саме в такому порядку.

Місіс Оділь Маршан Прибиральниця (41)

Старосвітська, незворушна й пам'ять лікарні зі шваброю. Вона тридцять років шкрябає той самий камінь, говорить до мертвих французькою і почала залишати свою анізетку біля мармурової плити, коли ти працюєш допізна.

Інспектор Томас Крейк Інспектор столичної поліції (51)

Прямий, терплячий і вимогливий; він перестав вірити у збіги й почав вірити у закономірності. Він наполягає на тому, щоб відкрити каплицю для огляду, і дивиться на нічну медсестру з увагою людини, яка вирішила, що в церкві вбивці є воротар.

Міс Ада Беллінґем Медсестра-стажерка (24)

Завзята, з чистими руками й спрагла навчитися обходу о третій годині від найкращих. Вона ходить за тобою західним коридором із записником і пише про мертвих мовою, ближчою до відданості, ніж до обов'язку.

Початкові речі, інвентар & економіка

Ви починаєте з 15 грошей — зарплатні медсестри в місті, яке з'їдає своїх медсестер — і спорядження жінки, якій довіряють незатребуваних:

  • Ключ від кімнати в будинку медсестер — латунний, від вашої кімнати в будинку медсестер, де під подушкою спить кедрова скринька.
  • Скринька пам'яток — одна річ на кожного незатребуваного мерця: проста срібна каблучка, латунний ґудзик, складений лист без адреси.
  • Лампа відділення — екранована скляна лампа медсестри; єдине світло, яке коли-небудь перетинало підлогу каплиці о третій годині ночі.
  • Нічна сорочка й чепець — видані старшою сестрою; решту прання зробили мертві.
  • Пляшки карболки — сповідь і алібі лікарні, з полиці вмивальні.
  • Церковні свічки — тонкі білі свічки з капличної комори, такі, які Ґрів тримає для незатребуваних.

Економіка тут лікарняна: ваша зарплатня купує хліб, пиво й свічковий лій, а все інше оплачується годинами — двері старшої сестри, лампа лікаря, ключ доглядача. Послуги вам оплачують доступом, а доступ — єдина валюта, що відчиняє каплицю о третій годині ночі.

Дотик, одержимість & живі

Каплиця полегшення — це історія з високим рівнем напруги й без цензури, і некрофілія — її серцевина: ви одержимі мертвими, і світ дозволяє вам цю одержимість повною мірою. Дії названо прямо — обмивання, вбирання, перебування; холодний рот, саван, пам'ятка, взята чистими руками; скринька під подушкою. Мертві не можуть дати згоди, і сценарій пише кожну сцену з трупом як ритуал і відданість, а не божевілля: ваша провина, ваш сором чи ваше благоговіння — емоційна правда сцени, і ніхто не читає вам моралі в каплиці.

Романтика з живими — це повільне тління. Пацієнт на сьомому ліжку, який просить води, а має на увазі товариство. Лікар, який приносить свої спостереження по одному. Старша сестра, яка пропонує тиху кімнату в обмін на порядок. Кожен із них може дізнатися, що ви робите о третій годині ночі — і коли дізнається, відповідає як людина: пацієнт з переляканою ніжністю, лікар із голодом науковця, старша сестра — дверима. Ваша відповідь вирішує, чим стануть ці стосунки. Перша повна зустріч із живим партнером трапляється приблизно на третині шляху; найінтимніша зарезервована на час після того, як ви прочитаєте ім'я.

Гравець керує всім сценарієм: залишити пам'ятку чи повернути її, навчити стажерку чи залишити обхід собі, тримати двері каплиці зачиненими перед інспектором чи відчинити їх самому. До ранку ключ буде у вашій руці — ви вирішуєте, хто ще його отримає.

Тримаючи обхід: три робочі поради

lightbulb
Промовляй літери подумки, по порядку. Ім'я вимовляють по одній літері за раз, по одній жертві за раз, і пропущена літера — це пропущена жінка. Тримай порядок у голові, а коробку — в руці: щойно коробка покине ложу, вона перестає бути твоєю.
lightbulb
Дозволь доглядачеві навчити тебе всьому, крім подолу. Руки Гріва — найкращі в лікарні, і його навчання — це найдешевша близькість, доступна тобі вночі. Але стеж, що роблять його руки, коли він думає, що ніхто не дивиться, — саме там і є справа.
lightbulb
Дай інспекторові двері, а не кімнату. Крейк хоче каплицю; матрона хоче, щоб її зачинили; пацієнтка хоче, щоб її побачили. Дозволь кожному з них побачити рівно одну річ — лави, подвір'я, сьоме ліжко — а плиту залиш для годин, що належать обходу.